06.02.1980 – 27.10.2024 рр.
Соколович Юрій Львович народився 6 лютого 1980 року в місті Трускавець.
Батько – Соколович Лев Петрович, мати – Соколович Олександра Юріївна.
З 1987 року Юра навчався в школі №2 та в музичній школі по класу флейти.
З 1994 року навчався в школі №3.
У 1995 році вступив до Дрогобицького музичного училища ім. В.Барвінського, де навчався у Богдана Зайця по класу тромбона і отримав диплом з відзнакою. Також з великим задоволенням відвідував циркову студію “Каскад”.
З 2000-2005 роках Юра навчався в НМАУ ім. П.І.Чайковського в Києві, там і познайомився з майбутньою дружиною.
Працював в Заслуженому симфонічному оркестрі Національної радіокомпанії України. Під керівництвом Шейка В.О. оркестр здійснював записи в найбільшій студії Європи. Юра у складі колективу вів активну концертну діяльність як в Україні, так і за кордоном: Італія, Іспанія, Португалія, Люксембург, Нідерланди, Польща, Франція, Німеччина, Південна Корея.
В 2008 році одружився та переїхав жити до Кривого Рогу.
В шлюбі народились син Марко та донька Софія – щастя та гордість батьків.
З 2008 року Юра працював в муніципальному духовому оркестрі. Він був чудовим музикантом. У всіх колективах його дуже поважали!
27 травня 2024 року Юра добровільно пішов захищати свою землю. Він був сміливим, мужнім, надійним товаришем для своїх побратимів. Служив старшим навідником кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону ВЧ А3283. З перших днів служби виконував бойові завдання на східному напрямку. Командир поважав його за дисциплінованість та відповідальність.
Командир говорив: «Таких людей як ти, Юрко, нам не вистачає!»
27 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ольговка Курської області рос. федерації потрапив у полон. Загинув Соколович Юрій Львович від сліпого осколкового поранення голови, яке було несумісне з життям.
Юра був життєрадісним, веселим та щирим. Любив життя, а життя любило його!
Він був не тільки відважним захисником, але й чудовою людиною, який завжди був готовий прийти на допомогу. Його щира усмішка назавжди залишиться в нашій пам’яті!
Ми пам’ятатимемо його не зі смутком, а з гордістю за його відвагу. Він поклав своє життя як справжній воїн, захищаючи найцінніше – майбутнє своїх дітей!
Наш рідний!
З тобою завжди було затишно та тепло. Ти неймовірний тато для Марка та Софійки, чудовий син своїх батьків та турботливий чоловік!
Пам’ять про тебе житиме в кожному дні.
Нехай твоя душа знайде спокій, а я обережно зберігатиму все, що в нас було.
