Ніхто не знає етимології слова «багаття». Всі знають, що означає воно вогнище, ватру, горіння, але від чого походить це слово – всі в задумі. Можливо, від «багатий», бо для багаття потрібно багато дров. Але це лише припущення.
Ярослав Баран – багатогранна особистість, багатовекторна творча натура. Він працює в багатьох напрямках, і одним з результатів цієї праці є його книги. Поетичні, фотоальбоми, прозові. Вже друга прозова книжка вийшла нещодавно з-під пера Я-Река, бо саме такий творчий псевдонім Ярослава Барана. Це «Історії діда Мар`яна», котра побачила світ завдяки підтримці Благодійного фонду «Опіка майбутнього» (керівник Андрій Баховський). Чудова презентація цієї книги відбулася сьогодні, у свіжий квітневий день (23 числа) в УРБАН-бібліотеці Трускавця (директорка Віра Савка).
Концепція презентації – біля багаття. На екрані горіло багаття, потріскували дрова, а сам автор запалив символічне світло та поклав його на стіл. У напівтемряві зали (бо всі штори були опущені) присутні слухали історії, котрі малий Ярек (або Славік, кожен може назвати дитину так, як вважає за потрібне) чув у дитинстві від … діда Мар`яна. Це «жахастики» з печальним кінцем, гумористичні оповідки з філософською ноткою, повчальні історії з несподіваною кінцівкою, трешові історії з закрученими поворотами.
Міський голова Андрій Кульчинський, секретар міської ради Наталія Пономаренко, улюблений співак, фронтмен гурту «Мері» Віктор Винник, кращий блогер України Богдан Процишин, кандидатка філологічних наук, викладачка Дрогобицького педуніверситету, вчителька СЗШ №3 міста Трускавця та депутатка Дрогобицької міської ради Ганна Іваночко, довголітня декан біологічного факультету Дрогобицького ДДПУ ім. І. Франка Світлана Волошанська, фотомитці Олег Бачинський та Михайло Гриців, авторка та перекладачка Анжела Хухновська, а ще ж тато автора Степан та донечка Оля – така публіка зібралася сьогодні в УРБАН-бібліотеці. І це ж далеко не всі!
«Історії діда Мар`яна» – це історії біля багаття. Під гітару та без неї, у колі друзів, під вино чи карпатський чай, з гумором, сатирою, іронією, а інколи й цинізмом. Бо юні роки вибачають все.
І хоча присутні майже всі в межах 50+-, але в душі вони молоді, а історії Ярослава Барана (вибачте, діда Мар`яна) повертали в дитинство, у підлітковий вік, у юність. У той час, коли «мийте ноги та лягайте спати», у часи «кавалєрки» та затискань за сільським клубом, у буремні 1990-ті, у часи навчання у Франеку, Львові чи Дрогобичі.
«Спогади — це єдиний рай, з якого нас ніколи ніхто не вижене», — писав німецький письменник Жан Поль Ріхтер. «Історії діда Мар`яна» – це одна з версій таких спогадів. Спогадів про багаття, молодість, друзів та часи, коли не було війни.
